Як правильно боятись Януковича

Що ж, найстрашніше сталося. Кляті безвідповідальні «противсіхи», занюхані інтелігенти-чистоплюї під проводом одержимої відьми Забужко, які вкрали свої голоси в Юлії Тимошенко, привели до влади двічі судимого Віктора Януковича. Сьогодні перемога лідера антиукраїнських сил викликає глибокий сором, розпач і страх у кожного активного проукраїнськи орієнтованого громадянина. Та чи правильно ми формулюємо наші побоювання?

За підсумком аналізу сотень дописів у блогах ми вирішили допомогти українцям артикулювати їхні страхи перед ордою, що насувається на наш квітучий край.

Страхи мовно-культурні

Янукович зробить російську мову другою державною, після чого українська стрімко відімре. Третьою державною стане фєня.

Загальновідомим фактом є те, що Янукович, попри всю свою примітивність — людина з глибоким гуманітарним бекґраундом, обізнана на російській мові й особливо літературі. Мовне питання є наріжним каменем його світогляду, а надання рідній російській статусу та всіх прав державної — головною метою боротьби за владу. Також і в команді Януковича переважають фанатики, для яких російська мова стоїть у числі головних пріоритетів. Посудіть самі: не дочекавшись навіть результатів попереднього підрахунку голосів, вони захопили книгарню «Сяйво» на Хрещатику, аби викинути звідти українські книжки й замінити їх на Чехова, Ахматову, Бабеля і Джеффрі Сакса в російському перекладі.

У свої минулі прем’єрські каденції Янукович доклав чимало відчайдушних зусиль для реалізації своєї мети №1, однак президенти-державники Кучма і Ющенко, опозиція та підпис під «Універсалом національної єдності» не дали довести справу до кінця. Тепер, щоб не марудитись із унесенням змін до Конституції, біло-блакитні вигадали простіший шлях — новий закон «Про мови», який надасть російськомовному населенню право говорити, думати, навчатись і відправляти духовно-ментальні потреби російською. Для його ухвалення буде достатньо 226 депутатських голосів.

Щоправда, маловіри стверджують, що Янукович не стане відмовлятись від такого дієвого козиря у майбутніх виборчих кампаніях. Адже задоволення потреби, — особливо такої глибокої та насущної, як потреба російськомовного населення в російській мові, — приносить лише нетривалу й невиразну полегкість (не вірите — запитайте в тих, хто багато років чекав на визнання державою ОУН-УПА), після якої на зміну задоволеній приходять нові потреби, зазвичай вищого порядку. Та ми з вами розуміємо, що навіть найкращу приманку-обманку не можна використовувати нескінченно. Тому цього разу найстрашніше таки станеться: голосами парламентської більшості українську мову буде знищено, і ніякий конституційний суд, блокування трибуни, масові акції протесту й навіть самоспалення не врятують нас від невідворотного.

Після легалізації російської мови нею знов почнуть видавати газети та журнали, вести телепрограми та показувати фільми по телевізору та в кіно, нею виступатимуть з парламентської трибуни, говоритимуть на вулицях і в транспорті, а можливо, навіть навчатимуть у школах. Куруватиме цей процес особисто Дмитро Табачник разом із Миколою Левченком. Зрозуміло, що за таких умов українська припинить своє існування в лічені роки або й місяці. Адже кому вона буде потрібна, якщо дозволена російська?

Відомо також, що Янукович, провівши значну частину свого життя за ґратами, спілкується у побуті тюремним жаргоном і, ймовірно, вимагатиме цього від усіх громадян України. Тому навіть тим, хто добре володіє російською, не завадить придбати «Собрание толковых словарей тюремного и блатного жаргона»: принаймні, звернення і укази нового президента стануть зрозумілішими. До того ж, із реформою освітньої системи тривалість навчання у школі буде скорочена з 12 до 7 років, після чого випускникам пропонуватиметься на вибір навчання в ПТУ або колонії для неповнолітніх (на підставі задовільних результатів зовнішнього незалежного оцінювання), або ж послушництво в монастирі Московського Патріархату (після неминучої заборони всіх інших конфесій — просто Патріархату).

Страхи дипломатично-представницькі

Увесь світ сміятиметься з такого президента та його недолугої дружини. Про візити керівників держав на захід від Придністров’я можна забути.

З часів проголошення незалежності єдине, що рятувало Україну від ганьби й міжнародної ізоляції — презентабельні президенти та їхні не менш презентабельні дружини. Зачаровані нашими главами держави та першими леді, на Заході вмить забували про пострадянську корупцію та економічну руїну. Адже відомо, що саме манери, освіченість, ерудованість, кришталево чисте минуле, краса та елегантність президента і президентової — те, на що в першу чергу зважають у побудові міжнародних відносин. Українських лідерів зустрічали з оплесками та захватом, а кожен їхній візит за кордон приносив державі багатомільярдні контракти й кредити.

Із обранням Януковича гармонійним стосункам України із світом настав кінець. Уздрівши президента в наколках та з краденою шапкою в кишені, почувши від його дружини в її дурнуватому береті історію про американські валянки, а після урочистого прийому української делегації недорахувавшись срібних ложечок, Міжнародний валютний фонд умить відмовиться видавати нам кредити, а Європейський Союз звернеться до Росії з проханням пустити газ і нафту в обхід України якомога скоріше.

Візити керівників цивілізованих держав до країни, якою керує людина з кримінальними зв’язками, також неможливі — запитайте хоча б в італійців, чи приїжджає до них хтось із їхнім Берлусконі. Навряд чи нам тепер світить навіть міністр закордонних справ, міжнародного співробітництва та франкофонії Республіки Екваторіальна Гвінея. Натомість, Янукович періодично відвідуватиме визнані ним Абхазію та Південну Осетію. До інших країн його не пускатимуть навіть із туристичною візою. Незабаром Міністерство закордонних справ буде реорганізоване в Міністерство у справах отримання інструкцій із Кремля. Інструкції передаватимуться поштою або телефоном, позаяк Росія також не підтримуватиме офіційних відносин із режимом Януковича, побоюючись утратити реноме в очах цивілізованого світу.

Страхи політичні

Ви ще побачите, що таке донбасократія. Україна буде зоною. За на стінах не стане вільного місця від написів «Андріїч, вернися!» і «Юлю, прости!».

Ці вибори були останніми в історії України. Казали ж вам — голосуйте за Ющенка, а ви не вірили. Усі наступні вибори вправно фальсифікуватиме команда підрахуїв на чолі з Ківаловим. Міжнародні спостерігачі вже не допоможуть, позаяк цивілізовані держави не посилатимуть своїх громадян до країни з президентом-зеком. Утім, громадяни, зомбовані щоденним читанням газети «Сегодня» (її передплата стане обов’язковою) та переглядом телеканалів КРТ і ТРК «Донбас», що працюватимуть за темниками від Ганни Герман, а також залякані бандитами, самі голосуватимуть «як треба».

Впевнена перевага в 3,5% дасть Януковичу моральне право не зважати на опонентів. Ті, хто голосував на виборах 2010 року за Юлію Тимошенко або проти всіх, будуть офіційно позбавлені всіх громадянських прав, а також права займатися підприємницькою діяльністю, перебувати на державній службі тощо. Натомість для них будуть відкриті такі сфери зайнятості, як рекультивація Чорнобильської зони та уранові копальні на Кіровоградщині.

У 2012 році Україна вже матиме однопартійну систему, й Партія регіонів називатиметься просто Партія. Політичні сили, що ввійдуть у коаліцію 2010-го, ввіллються в Партію на правах груп-земляцтв; діяльність громадських і політичних організацій буде дозволена за умови, що не суперечитиме програмі «Україна для людей». Внаслідок давно обіцяної федералізації (Що, вже забули? А дарма!) територію країни буде поділено на 38 суб’єктів: 18 районів Донецької області, 18 районів Луганської, Крим і «все інше» (представник останнього матиме в Раді Федерації право дорадчого голосу). Утім, реальну владу в державі матиме Рада Паханів у складі Януковича, прем’єр-міністра Азарова та генерального прокурора Медведчука (можлива також участь Олега Калашникова, Віктора Лозинського і Анатолія Онопрієнка, який вийде на волю за першим указом нового президента — тотальною амністією).

Група російських та східноукраїнських істориків ґрунтовно перепишуть історію України, викресливши з неї Конотопську битву, визвольні змагання, Голодомор і ОУН-УПА, а також Помаранчеву революцію. За заперечення заперечення Голодомору буде встановлена кримінальна відповідальність, як і за заперечення справедливої перемоги Януковича на виборах 2004 року.

Страхи економічні

Тим, для кого «азаровщина» — пустий звук, не зрозуміти, як це страшно, коли не просто не відшкодовують ПДВ, штрафують ні за що або стягують податки на півроку наперед, а роблять це по-донецьки.

Сформулювати економічні страхи найскладніше, адже маловіри весь час нагадують, що за помаранчевих урядів теж жилося не надто солодко. Та хіба за останні п’ять років хоружівські, бурятські або дніпропетровські забирали в когось бізнес? Саме це неодмінно відбудеться з приходом Януковича та його команди. Сестра одного нашого знайомого, у якої сусід тестя тримає ятку на ринку в Білій Церкві, розповідала, що до цього сусіда вже приходили і сказали: якщо не віддаси сам, заберемо силою. Про те, що ці люди були з Донецька, свідчать характерні сліди вугільного пилу на обличчі та руках. Незабаром подібні випадки ставатимуться по всій Україні, а ті, хто не схоче добровільно віддати свій бізнес, опиняться на дні Кальміусу в бетонних чоботях разом із тими, хто був проти всіх.

Україну затопить хвиля нечуваної ререприватизації та реререприватизації. Янукович поверне у державну власність землі Київської області та комбінат «Луганськхолод», забере «Криворіжсталь» в індуса й віддасть Ахметову, Одеський припортовий завод дістанеться Цушку. Також будуть створені газотранспортний, нафтотранспортний, електротранспортний, теплотранспортний, водотранспортний і гівнотранспортний консорціуми, в яких Росія володітиме контрольним пакетом акцій. І, природно, негайно введе війська та ФСБ для охорони своєї власності.

Експорт сировини стане єдиною канонічною галуззю зовнішньоекономічної діяльністю. За спробу імпорту даватимуть від 3 до 5 з конфіскацією майна. Спорожнивши вугільні надра Донбасу, залізні — Кривбасу, а також шельф Чорного моря, Янукович повернеться до давньої ідеї гітлерівських окупантів — вивезення чорнозему. Щоправда, з огляду на міжнародну ізоляцію, вивозити чорне золото України доведеться, знову ж таки, в Абхазію та Південну Осетію.

Зрозуміло, що незабаром Україна зануриться у провалля Великої депресії. Аби хоч якось прогодувати тих, хто за нього голосував, Янукович продасть талібам «Кольчуги», а сомалійським піратам — корвет «Тернопіль». Пенсії видаватимуться китайськими окулярами та марлевими пов’язками виробництва ВАТ «Лубнифарм». Рано чи пізно станеться колапс, і на останні гроші, що залишаться в бюджеті, Янукович організує собі та своїм прибічникам чартерний рейс до Сухумі чи Цхінвалі. Але ми навряд чи до цього доживемо…

Що робити???

1. Емігрувати. І то якнайшвидше, позаяк за кілька днів може відбутись інавгурація президента-зека, після чого жодна пристойна держава не прийматиме українських громадян. Якщо вам не вдасться отримати шенгенську візу або допроситись політичного притулку в посольстві якоїсь із західних держав, вибирайтеся кудись, куди пускають без візи, хоч би й до Росії — там, принаймні, президент не сидів. Усе майно, яке не встигнете продати перед виїздом, необхідно знищити, аби не дісталось донецьким. Навіть опинившись у безпеці, не поспішайте сповіщати свої нові координати рідним в Україні, пам’ятайте — віднині (після ухвалення закону 404) навіть інтернет прослуховується, а кримінал має довгі руки, що сягають за кордон.

2. Сховатися. Можливо, кримінальний режим не вічний, а триватиме всього десяток-другий років, тож колись над Україною ще засяє сонце. Та поки що, щоб оборонити себе та своїх близьких, слід залягти на дно. Ми не радимо рити схрони в лісі серед зими, безпечніше користуватись природними карстовими печерами та каналізаційними колекторами. Уникайте бомбосховищ радянських часів — у них пси Азарова шукатимуть у першу чергу. Непоганим варіантом є не покидати своєї домівки, не підходити до телефону й не відчиняти двері: донецькі можуть вирішити, що нікого немає вдома. Запасіться цукром, сіллю (дрогобицькою!), сірниками й журналом «Український тиждень».

3. Вчити російську мову й мімікрувати. Навіть якщо вам видається, що ви її вже знаєте. Адже нова влада вимагатиме значно вищого рівня володіння мовою завойовників. Практикуйтесь у вимові звуку [ґ], забувайте українізми, вчіться акати по-московському — це дуже цінується в їхньому середовищі. Рекомендуємо придбати подарункове видання словника Даля в чотирьох томах із шкіряною палітуркою — ним ви засвідчите перед новою владою глибину своєї відданості. Можливо, до остаточної заборони Інтернету ви ще встигнете витерти зі своїх блогів сторінок у соціальних мережах фото, що ідентифікують вас як учасників Майдану. Поспішайте!

4. Просто боятися. Але — боятися правильно. Від цього на душі легше, і жити веселіше. А там, може, якось призвичаїмось. Пережили татаро-монгольську навалу, може, переживемо й цю. Хоча, звісно, куди Чінгісхану до Януковича…

Отар Довженко