Далёкий 2002-ой, близкий 2009-ый…

Радуйся, село і місто:
знову вибори пройшли!
Заєдисти, кому-їсти
звичні крісла зайняли.

Ну, а ми собі, як завше,
наїмося від душі,
з власних вух врожай зібравши
перекислої лапші!

НА ПРОЩАННЯ ЗІ СТАРИМ РОКОМ

Бувай здоровий, нуль-нуль другий,
як той казав, мерсі боку!
Дозволь за всі твої заслуги
подяку висловить палку:

що Україна ще не вмерла,
хоча й вмира вже котрий вік,
що ще стоїть у нас Говерла,
Дніпро у Каспій не потік;

що бачимо, крізь флер величчя,
хто ворог нам, а хто нам — друг,
що знаємо своїх в обличчя
високопіднятих бандюг.

А ще уклін тобі доземний
і від дорослих, і діток,
що, ніби вождик той нікчемний,
ти на новий не прешся строк!

СПІВОМОВОЧКИ СТОСОВНО ОБСТАНОВОЧКИ

В нас була ясна мета —
виявляється, не та…
Добре, хоч проводирі
залишилися старі!

Як до діда Михтодонта
все чіплявся кагебіст:
— Чё во рту три зуба носишь,
подлый националист?!

Ми для вільної Вкраїни
утворили вільні ціни.
Ох, якби то воля вся
тим і не скінчилася!

Ми зламали владу Рад
і командний апарат.
Хай живе один законний
апарат наш самогонний!

Прилетіла галка з саду
та й сіла на вишню.
Обирали нову владу —
вибрали колишню!

Вже ж такі ми незалежні
за короткий стали час:
жодна гривня у кишені
не залежується в нас!

Ми з Іванком в Рух вступили —
діло з місця рушиться:
вже й всередині у мене
рухівець ворушиться!

Голова колгосп доїв,
поки зовсім не доїв.
Все, що міг, собі відпер —
піде в фермери тепер!

Довели нас ті реформи
до ‘днієї уніформи:
і панове, і мадами
світять голими задами!

Молодятам щастя-долі
побажали недарма:
хоч воно й незручно — долі,
тільки ж ліжка в них — катма!

І шумить, і гуде —
суд над мафією йде.
Та коли ж з тієї хмари
хоч краплина упаде?!

Песик ловить власний хвіст,
поки не замориться…
Так держава наша рідна
з мафією бореться!

Друг мій старість відчуває,
бо уже й недочуває:
я йому — про голодівку,
він мені — про голу дівку!

Нині, що не установа, —
скрізь звучить державна мова:
всі б а л а к а ю т ь кругом
у к р а ї н с ь к и м я з и к о м !

Був Петро не хлопець — кремінь,
взяв у жони Варку…
Краще б він у жони взяв
каменедробарку!

А мій милий мене любить
так, що просто чудеса:
— Ти дорожча, — мені каже, —
ніж копчена ковбаса!

Стати б у позицію —
гостру опозицію,
тільки так, щоб з Того Столу
крихти падали додолу!