региАНАЛЫ против дуБЛЮВАННЯ
Донецкая областная организация Партии регионов подтвердила свое намерение провести акцию Хочу смотреть кино на русском! и объяснила сущность понятия дуБЛЮВАННЯ, подчеркнув его опасность для украинской киноиндустрии.
Как пояснила пресс-служба облорганизации регионалов, акция Хочу смотреть кино на русском! состоялась 8 февраля в форме информационных пикетов возле кинотеатров Донецка с целью привлечь внимание общественности к ситуации, сложившейся в сфере украинского кинопроката после решения Конституционного Суда об обязательном дублировании и субтитрировании фильмов на украинский язык.
Помимо этого, Партия регионов подготовила обращение, в котором выражает решительное возмущение ситуацией, сложившейся в сфере украинского кинопроката, и заявляет, что качество современного украинского дубляжа не выдерживает никакой критики. «Это – не дублирование, а жалкое дуБЛЮВАННЯ, вызывающее отвращение у каждого здравомыслящего человека», — подчеркивают активисты.
Кроме того, борцы против дублирования фильмов уверяют, решение Конституционного Суда ставило перед собой единственную цель – вытеснить русский язык из кинотеатров. «Таким образом, политика языкового геноцида и духовного голодомора в Украине продолжается, а судьи – лишь молчаливые исполнители этого бесстыдного заказа со стороны оранжевого режима», — заявляют регионалы.
«Шутка ли, бравый солдат Джон Рэмбо, прошедший Вьетнам и Афган, оказался таки остановлен и одуБЛЕВАН на улице Жилянской, где располагается здание Конституционного Суда. Впрочем, это смех сквозь слезы…», — признаются в пресс-службе ПР.
По мнению регионалов, теперь лишь широкое общественное давление способно заставить власть скорректировать уже принятое решение.
«Мы отправили открытое письмо к звездам западного кинематографа – Депардье, Делону, Сталлоне, Смиту и т.д. У каждого из них в Украине существует миллионная армия поклонников, которая значительно пострадает, а может быть, и поредеет после решения Суда», — поясняют активисты с надеждой на то, что украинская власть прислушается к голосу иностранцев.
Ранее сообщалось, что акция Хочу смотреть кино на русском! пройдет под лозунгом «Нет дуБЛЮВАННЮ!».
Шо, опять? 🙂
А шо, вже не навязують? 😉
ШО навязуют? Субтитры? КОму? ну бред же собачий, ну где вы ещё видели такую пургу:
«отвращение у каждого здравомыслящего человека, политика языкового геноцида и духовного голодомора, молчаливые исполнители этого бесстыдного заказа со стороны оранжевого режима», ну на кого словоблудие рассчитано? У их вообще видать атас с целевой аудиторией.
«Шутка ли, бравый солдат Джон Рэмбо, прошедший Вьетнам и Афган, оказался таки остановлен и одуБЛЕВАН на улице Жилянской, где располагается здание Конституционного Суда. Впрочем, это смех сквозь слезы…», — признаются в пресс-службе ПР.
Это вообще не даже не понимаю как комментировать — это к психиатру.
Когда я включаю какой-нибудь сериал, фильм, с детства знакомый мультфильм, и вижу очередную пакость, мне устроенную, мне совсем не смешно.
Иногда готов телевизор разбить.
И в такую минуту с удовольствием сделал бы это, но только на головах тех, кто всё это вдохновляет и осуществляет.
И поверьте мне, что так думают и говорят очень и очень многие.
Психиатров на всех не хватит. 😉
Щось у мене враження що ми у різних вимірах чи у нас різні канали — вам показують продубльовані українською радянські мультики й фільми? Ну може мені не траплялося — а які?
Та вірю, я теж так думаю і щось схоже відчуваю 🙂 Навіть більше — дивлюся американський фільм продубльований російською, а якусь сучасну російську муру типу серіалу продубульовану українською і теж хочеться комусь копняка дати 🙂 Я вже про це писав.
Та вони й не потрібні, потрібні копняки чиновникам які собі полегшують життя при виконанні плану.
Неплохо бы ещё изменить направление самого плана.
Ну не знаю, мені здається непоганий компроміс між історичною правдою та прозаїчними реаліями.
Мне не кажется, что всё сейчас расставлено так, как оно должно быть по-справедливости.
По-справедливості це як? Як Вам зручніше? Може і працювати тоді слід було б по-справедливості — як зручніше, тобто ніяк?
Судячи з усього я собі справедливість уявляю дещо не так як Ви. Справедливість я собі уявляю як «думати, пам»ятати історію», а Ви як «зручніше, вірити у казочки».
Всім мовам даються рівні можливості, оскільки українською історично говорила більшість населення вашого краю + українську історично витісняли й тримали у сфері села, то зараз вона має !незначні! переваги. Якби не мала — і далі вважаласяб мовою бидла. Ви та Ваше оточення принаймні так вважали. І не так програмували своїх дітей. Звичайно ці незначні переваги що має українська не можуть витіснити і не витіснять російську. Але у наступних поколінь принаймні буде шанс подумати і вибрати мову свідомо.
Категорически не согласен.
Повторюсь, что в разговоре на эту тему у нас согласия не будет.
Так что постараюсь поменьше касаться её. 🙂
Лучше говорить на более приятные темы, в которых у нас больше точек соприкосновения.
Категорически не согласны с чем?
Фішка ж не у тому, що Ви чітко та свідомо пояснили мені свою позицію і я свідомо аргументував Вам, чому я не можу її поділяти і чому особисто вважаю свою кращою.
Ні, Ви просто розриваєтеся між двома речами — любими історичними міфами та фактом, що російську рідною та звичною для Вас і Вашого оточення зробила держава, система.
Ось тому не через моє небажання зрозуміти Вас, а через Ваше небажання зрозуміти реальність та історію, я й не можу ніяк зрозуміти, що саме Вас обурює настільки, що донецький бандит Вам стає милішим за сумського фінансиста (можна ще його назвати махінатором у білих рукавичках)?
На мою думку проблема полягає в тому, що Ви абсолютно не хоче дивитися правді в очі, як це роблю, скажімо, я. Я не тішу себе ілюзіями, Ви ж намагаєтеся. Я не звинувачую нікого в тому, що він чи вона не розмовляє українською як їхні діди, Ви ж звинувачуєте тих, хто зважаючи на теперішній видавлений стан української мови, намагається їй створити хоча б рівні умови з російською.
Отже, імхо, краще чітко визначити власну позицію. І чітко відокремити реальність та міфи. Сподіваю своїми наступними постами я допоможу.
Возможно, украинский язык и действительно со временем займёт несколько иное положение, чем сейчас.
Однако я бы призывал всех, кто его продвигает, относиться к своим действиям как можно аккуратнее.
Не все такие, как MAG.
Даже я бы сказал, что таких, как MAG я вообще практически впервые вижу.
А малейшая неосторожность украинизаторов вызывает мгновенное отторжение, неприятие, желание сделать наперекор.
Мені теж цього б хотілося. Співставляючи кількість українців яких я знаю та мізерну кількість т.з. «украиноязычных» серед них.
Я Вас гаряче підтримую у таких закликах. Але у нас немає нової еліти та чиновників які б це робили акуратно. Бо це замкнене коло. Немає проекту — немає людей, немає людей, немає і проекту.
Так, не всі такі як я. Більшість нічого не знає і не є толерантними. З цим можна якось боротися, з войовничою психічною неврівноваженістю — думаю практично ні.
У Вас просто дещо обмежене коло спілкування, Ваші всі знайомі «проти» 🙂 А Ви спробуйте зконтактувати з людьми які «за» + які якимось чудом навчилися після нашої системи освіти думати.
Бо 15 років не було української влади. Якби була — Ваші діти б говорили вільно і любили російську та українську + володіли б англійською. А Ви б не дивувалися змістові статті яку я зараз запостю.
Тут одни уроды собрались, которые не любят и не уважают культуру своего народа. Специально пишу на РУСЬКОМ чтобы эти ДЕГЕНЕРАТЫ могли прочитать.
«Тут одни уроды собрались»
Поздравляю.