Реальні наслідки виборів на Тернопільщині

Колись радянські карбованці називали дерев’яними. Це тому, що гроші не виконували основні функції, тобто в умовах відсутності вільного ринку не були універсальним засобом обміну. Щоб отримати певний товар народного вжитку, до грошових знаків слід було додати вільний час у чергах, або знайомства для придбання дефіциту. До того ж, багато речей не брали участь в обміні на гроші взагалі.

Українці давно скучили за виборчим процесом, обіцяним, але нерозпочатим минулого року. Тому дострокові вибори до тернопільської облради цього тижня стали центральною інформаційною подією. У змі наввипередки вираховуються проценти переможців, коментуються причини і передбачаються наслідки. Здається, на місці всі складові процесу — переможені й переможці, соціологи й політологи, задоволені й незадоволені…

Та все це пусте, справжніх виборів не було, а результат нічим не відрізняється від тих офіційних курсів радянського карбованця до світових валют. Бо сама по собі підтримка виборців так і не стала тією універсальною валютою, яка конвертується у владу. Величезні сподівання на те, що цього можна в принципі досяги в один демократичний виборчий цикл зі зміною облич провалилися. І до цього долучилися всі владні учасники.

Перед самими президентськими виборами знову постала вічна проблема імітаційних демократій пострадянського ґатунку — виборчий процес з агітацією, волевиявленням та підрахуноком сам ще не є універсальним засобом для зміни влади. Процедура неодмінно має доповнюватися кулуарними домовленостями, спробами фальсифікації, оскарженням результатів у судах, переголосуваннями тощо. Цифри в ЦВК не є відображенням голосування, а наслідком всього перерахованого. Наслідком тимчасового балансу сил у бійці без правил. І жодні результати не можуть стати остаточними, поки їх не визнають, або змиряться з ними всі основні гравці.

Цього разу на Тернопільщині був зроблений ще один крок до повернення на звичні домайданні рейки. Там схльоснулися у багнюці всі зацікавлені. Вибори призначалися і відмінялися, були задіяні фракції в Раді, суди та місцеве чиновництво. Замазалися в боротьбі за облраду абсолютно всі. Тепер марно визначати, хто найбільше спричинився, для суспільної думки ним все одно стане переможений. Але для загального процесу це був суттєвий відкат, тепер просто перевиборами не обійтися. Отже, готуймося до нового Майдану, адже це єдиний шлях подолання імітаційної демократії. Хоча, поки вона ще остаточно не повернулася у свої права, потрібні вибори, вибори, і ще раз вибори. Тільки таким чином можна сподіватися зробити волевиявлення справді конвертованим.