Не забудьте — в субботу работаем!
27 декабря, 2007
Не забудьте — в субботу работаем! Работаем с самого утра. Как утром начнем работать, так до самого вечера. Принесем с собой из дому заранее купленную работу и будем работать. Будем ходить друг к другу в кабинеты, работать там, пробовать работу друг у друга. Главное — работу надо правильно закусывать, а то можно не увидеть конец рабочего дня.
На морской флот прибыли для прохождения срочной службы новобранцы:
— Здесь вам не сухопутные войска. У нас дисциплина железная, порядок очень жесткий. Запомните раз и навсегда следующее. В понедельник все отдыхаем от пьянки в воскресенье. Во вторник все готовимся как следует работать в среду. В среду все как один работаем. В четверг отдыхаем. В пятницу все готовимся к пьянке в субботу. В субботу — пьянка. В воскресенье — пьянка. В понедельник все отдыхаем от пьянки в воскресенье. Все запомнили? Вопросы есть?
Голос:
— Есть! До каких пор мы будем горбатиться по средам ?!?
У Микстера уже предновогоднее игривое настроение.
И нам всем пора брать с него пример: времени осталось уже мало.
Я тоже перед лицом своих товарищей по сайту даю торжественное обещание прям с завтрашнего дня настроиться на микстеровскую волну.
Об исполнении надеюсь доложить лично.
Постараюсь успеть до среды. 😉 🙂
так це я що, своїми попередніми коментарями мимоволі долучився до настрою? 🙂
цікаво, а я думаю що це мене підглючує 🙂
хоча у мене якраз 30-го справи, зараз не до відпочинку. але настрій все одно розслабонний 🙂
Да, вам легко… А мне сотрудников нужно держать в приподнято-рабочем состоянии 🙂
Та що ж тут легкого, мені себе потрібно мотивувати, це ще складніше 🙂
А Ви користуйтеся досягненнями соціологізації. Як в гуглах. Переймайте досвід.
То Mixter:
Тут действует поговорка: «Любишь кататься -люби и саночки возить».
Ура, ура, я сказал эту фамильярность начальнику безнаказанно! 😉 🙂
Патамушто не мой начальнег!
Мелочь, но приятно. 🙂
та возимо, що поробиш, але тут є вибір — або ти мотивуєш інших, або інші мотивують тебе 🙂 як і всюди між іншим 🙂
давайте я Вам, Сашо, скину цікаву книжечку для економічної освіти, самі почитаєте, дітям дасте, а? 🙂 Чи боїтесь що з них потім приватні підприємці повиростають? 🙂
Да хоть кем.
Главное, чтобы были здоровы и счастливы.
И чтобы никому не ухудшали жизнь.
Хотя бы так.
ну нет так нет 🙂
А книжка называется что-то вроде:
«Тысяча и один способ, как стать миллионером»? 🙂
Скорее — как научится думать самостоятельно. Ибо по психологии. Саша, у Вас какое-то ну очень «традиционное» мышление 😉
Радикалізм -це часто недобре.
Я не затверджую, що завжди прав.
Більш того, іноді я упевнений, що говорю надто емоційно і необ’єктивно.
Але людина -дитя пристрастей.
У юності людини часто здається. що вона здатна перевернути світ.
Знаєте, я в дитинстві завжди дивувався й обурювався в душі, коли бабуся з дідом у новорічну ніч (!!!!!) відразу лягали спати.
А зараз цілком розумію них: не так-те легко з роками залишатися дитиною і чекати казки.
Знаєте, є таке виречення: «Якщо в молодості людина не була радикалом, то в неi немає серця. Але якщо в зрілому віці вона не стала консерватором, то в неi немає розуму».
А взагалі я бажаю Вам у Новому році не утомлюватися від життя, боротися і шукати, знайти і не здаватися! 🙂 🙂 🙂
Дуже дякую! Вам і Вашій родині теж миру та злагоди! 🙂
Погоджуюся з Вами щодо молоді, радикалізму та консерватизму. З іншого боку це невідємна складова сутності нашого біологічного виду з порівняно недовгою тривалістю життєвого циклу, як на мене 🙂 Цікаві факти, до речі: Википедия
Поступ досягається постійним оновленням та передачею знань, а не упереджень (в ідеалі) наступним поколінням. Всотування знань — Дія — Досвід — Нащадки. І на кожному етапі кожен вносить щось своє, свої шишки. Щось таке 🙂 Я правда не фахівець у цьому питанні, це я приблизно так собі уявляю 🙂
З іншого боку я вже далеко не радикал і не навіть не можу сказати що максималіст 🙂 Так, є бажання і сили щось робити + іноді вдається перебороти бажання задерши ноги плювати в стелю, але думаю більш реалістичне 🙂
За тестом на політичу приналежність (я десь раніше кидав лінк), я — консерватор-ліберал (тест трохи примітивний правда, але пару разів пройшовши можна зробити висновок).
П.С. Тепер уже я не можу Вам щодо мови не зауважити 😉
\\Я не затверджую, що завжди прав.
українською слід сказати: Я не стверджую, що завжди правий.
\\іноді я упевнений
українською слід: іноді я впевнений або іноді я певний того … (як більше подобається) — у нашої мови є цікава особливість — більше гнучкісті для милозвучності, прямо рима 🙂 У даному випадку — м»яку «я» слід відтінити сонорною «в»певнений, для краси звучання. Інакше звучить не дуже. я-у
\\У юності — В юності, людини — тут. людині
\\коли бабуся з дідом — тут краще бабуся з дідусем
\\ у новорічну ніч (!!!!!) відразу — тут Ви правильно вжили «у» а не «в», так природніше звучить, але після «ніч», краще б сказати «одразу» за принципом — твердий-м»який звук. Можна також сказати «новорічної ночі».
\\А зараз цілком розумію них — цілком розумію їх
\\є таке виречення — виречення це синонім до пророцтва, проречення — «пророчество», а тут доцільно вжити «речЕння», «вИслів», що більше подобається і здається сучаснішим.
\\то в неi — то у неї, якщо в зрілому — якщо у зрілому, не утомлюватися — не втомлюватися
Да…….. 🙁
Знаете, мне учиться, учиться, и учиться. 🙂
Замечания Ваши понял, но совсем не прочувствовал.
Уверен, что в следующий раз наверняка повторю подобные ошибки. 🙁
Но я не нарочно!
Спасибо за то, что обратили моё внимание на то, какой я всё-таки ещё неграмотный.
Буду стараться и изживать. 🙂
Ну, все життя вчимося, я теж не задоволений своїми знаннями, але нічого не поробиш. З одного боку «Никто необъятного обнять не может», але щось можна і підучити 🙂
Ну, Ви досить пристойно володієте українською мовою, правда мабуть трохи гірше ніж я російською 🙂
Вам також дякую за зауваження, корисно.
Мда… Раскатали Сашу… Я со своим прононсом, пожалуй поостерегусь пока 🙂
«Поостерегусь»…
А чей же это голос мы слышим сейчас? 😉
Насчёт «раскатывания» я не соглашусь: что правда-то правда.
Тонкости и нюансы украинского языка я не чувствую пока.
И вполне допускаю, что для чувствующих мои слова тоже иногда как ножом по стеклу.
Но я исправляюсь.
Хотя всякое желание исправляться пропадает, как только слышу малейший полунамёк на то, что мой язык хоть в чём-то менее «настоящий», чем какой бы то ни было другой.
А вообще- всё путём.
С MAGом очень приятно и познавательно общаться.
Взаимно развивающее общение получается. 🙂
Мікстер, що у Вас за прононс, кагтавите? 🙂
Сашо, не звертайте уваги на натяки якихось невігласів 🙂 Це ж взагалі абсурд — що тоді можна вважати справжньою мовою? Той жорсткий суржак латинсько-гальський яким французи розмовляють? Жодна мова у літературному стані ще не з»явилася. Це ж звичайнісінька неосвітченість.
А Вам часто кажуть що російська мова несправжня? 🙂
От запостю про мат в Україні ще одну статейку невеличку, з освітньою метою 🙂
Вы поосторожнее с матом!
Админ не дремлет! 😉
Забанят Вас на всю оставшуюся жизнь, будете знать! 🙂
Свободу не спинити! 🙂
У мене все рівно айпішник динамічний — не забанять 🙂
До речі, картинки можна паблішити? У мене є прикольна фотка того знаменитого меча знайденого на Полтавщині (я про нього писав). Прикольно як у описі меча слово «коваль» постійно перекладається на російську 🙂 Такі написи зроблені не державниками чи церковниками офіційною мовою, а ремісниками — як їм здавалося правильніше, є ледь не єдиними свідченнями про те як говорили наші предки.
Людота Коваль — древнейшая и пока единственная из сохранившихся русских надписей, сделанных на оружии и металле вообще.
Существовало ли на Руси собственное производство мечей? Если да, то как это установить? Эти вопросы волновали не одно поколение археологов и оружиеведов не только в России, но и за ее пределами. Высказывалось предположение, что такое производство существовало, но решающих доказательств не было. Число расчищенных клинков перевалило за 80, а надежда увидеть русское клеймо становилась все несбыточнее.
И вдруг таковое оказалось там, где меньше всего его можно было подозревать. Работая в Киевском историческом музее, я занимался изучением коллекции мечей. Дошла очередь и до меча, найденного в конце прошлого века у местечка Фощеватая на Полтавщине.
Красивая бронзовая рукоять с рельефным орнаментом в виде перевитых чудовищ была подобна скандинавским украшениям ХI века. Во всех исследованиях он значился скандинавским мечом, найденным на Руси. Но вот на одной стороне полосы вместо ожидаемого латинского клейма отчетливо проступило наведенное дамаском слово КОВАЛЬ (то есть кузнец), на другой — имя мастера, которое можно прочесть как ЛЮДОТА или ЛЮДОША. Стало очевидным, что клеймо, состоящее из уставных кирилловских букв, и клинок не норманнского, а русского происхождения.
Изучение характера украшений написания букв и стиля рукояти показало, что он сделан, по-видимому, не позднее первой половины ХI века. Так, фощеватовский меч, более полстолетия мирно покоившийся в музейной витрине, стал памятником выдающегося историко-культурного значения.
Надпись на клинке — древнейшая из сохранившихся русских надписей на оружии и металле вообще, а имя коваля (кузнеца) Людота — старейшее дошедшее до нас имя ремесленника. Судя по клейму, на Руси существовала специализированная оружейная мастерская задолго до того, как об этом сообщают письменные источники.
Русское оружейное дело периода становления Киевского государства впитало, видимо, все лучшее, что было создано в европейской военной технике: приемы исполнения надписи заимствованы у каролингских оружейников, от скандинавов перенят орнаментальный рисунок. Без преувеличения можно сказать, что около 1000 года Киевское государство после Каролингской империи было второй страной в Европе, где был выпущен собственный подписной меч.
Может быть, не стоит превозносить фощеватовский клинок, ведь он пока одинок. Редкость археологически известных мечей ХI века, особенно важных для проверки на надписи, нельзя, однако, понимать как и отсутствие или малочисленность вообще.
Основные хранилища богатого оружия — языческие курганы знати, столь богатые погребальным инвентарём, с христианизацией исчезают в ХI веке, а в поселениях того времени клинки почти не попадаются. Остаётся надеяться на находки обронённых, забытых или ломаных вещей.
Надеемся, что у нас или даже за границей отыщутся и другие бесспорно русские мечи.
Насчёт картинок я бы сделал так: оставил бы их на каком-нибудь сайте, позволяющем размещать фото.
А потом дать здесь ссылку.
Щось ми відійшли від теми
До Саші: так Вам часто кажуть що російська мова несправжня? 🙂
Часто намекают.
Область применения нашего привычного и удобного постоянно, год от года всё сужают и сужают.
Несмотря на явное недовольство практически всех, кого я вижу вокруг себя.
Но сталинские времена не прошли напрасно, и люди привыкли не спорить с властью.
Себе хуже.
В этом вижу основную причину того, что пока каких-то особых и явных фактов открытого недовольства сейчас нет.
Ну разве что результаты волеизъявления на любых выборах.
Уверен, что так будет и впредь: в наших регионах будут побеждать те, кто хотя бы озвучивает недовольство народа дальнейшим искусственным вытеснением языка, на котором мы думаем и общаемся.
А хто натякає?
Перелічіть будь-ласка «области применения».
//Но сталинские времена не прошли напрасно, и люди привыкли не спорить с властью.
//Себе хуже.
//В этом вижу основную причину того, что пока каких-то особых и явных фактов открытого //недовольства сейчас нет.
А я бачу в цьому причину того, що люди замість конкретних дій ведуться на спекуляції.
Я думаю причина перемоги Я. у південно-східних регіноах дещо інші. Це просто перевірити спитавши тих людей які за нього голосували. Попросити іх назвати кілька аргументів «за». І подивитися в чому справді причини. Мовний дискомфорт чи страх перед бандерівцями? Ерудиція та знання чи бажання не думати взагалі?
Говорите, нет языкового дискомфорта?
Вот вчера я смотрел повтор предновогодней передачи «Андеграунд» по местному телевидению.
Там одесситов на улице спрашивали, знают ли они слова Гимна СССР.
Практически все их знали, слова эти им нравятся своим оптимизмом, радостью.
На вопрос, знают ли они слова Гимна Украины ответ у всех был «нет».
Почему?- так на украинском же. и какие-то слова печальные, и говорится не о сегодняшнем дне, а о том, что ещё когда-то будет…и вообще как-то не вдохновляет.
Языковой дискомфорт, безусловно, присутствует.
И усиливается год от года в результате всё новых и новых решений наверху.
Решений, которые отодвигают наш русский всё дальше и дальше из эфира, книг, уличной рекламы.
Ну вот для кого эта реклама висит: для приезжих?
Чем дальше, тем больше получается так, что народ (наших краях)- это одно, и говорит на одном языке, а Государство- это совсем другое, и говорит всё больше на другом языке.
Впрочем приятно, что нынешний губернатор, хоть и одноклассник Ющенко, всё-таки человек наверняка неглупый, и говорит в Одессе преимущественно на языке одесситов.
Понимает, что иначе его здесь совсем не поймут и не примут.
Ні, не казав, Я Вас попрохав перелічити “области применения” та пояснити (для кожної сфери) яким чином їх звужують.
Странно, когда людей на очевидные вещи всё время заклинают, что ничего «такого» нет, что это им постоянно «кажется».
Ну хорошо.
Начнём с уличной рекламы.
Я так понимаю, что её размещают для того, чтобы одесситы читали и совершали покупки, сделки, и т.д.
Не думаю, что эффективность рекламы увеличивается от того, что её приходится постоянно мысленно переводить на наиболее удобный и понятный в наших краях язык.
Причём вначале лишние проблемы возникают перед теми, кто даёт рекламу, а затем перед теми, кто её читает.
И тем не менее…
Считаете, удобно всё время пытаться чесать правое ухо левой ногой?
Что-то я не заметил в Одессе засилия рекламы на украинском. Скажу даже больше — русскоязычная реклама воспринимается после Киева с удивлением.
Что, в Киеве ещё хуже?
Ну если практически все вывески на украинском- это не засилие…
Хотя я вот только недавно искренне порадовался, когда на недавно построенном здании Привоза написали без всяких выкрутасов: «Новый Привоз».
И одновременно удивился, как такое стало возможным.
К сожалению, это совершенно нетипично в последнее время.
Игра идёт, как говорится, в одни ворота.
Другие ворота заведомо останутся «сухими» (при нынешних правилах игры, а не потому что какая-то команда играет лучше).
а) Перелічіть будь-ласка “области применения русского языка». Чи це настільки складно зробити? Ну певний прогрес є:
1) реклама
…
наступні пункти? Тільки прошу, просто перелічіть. Ну так, знаєте, як на математиці у школі вчили 🙂
б) Як я зрозумів з Ваших пояснень питання російської мови болюче для деякої категорії (не варто за всіх розписуватися) тих, хто просто «звик» нею розмовляти, так? Тобто пофігу що людина має українські, російські, татарські корені — вона просто так звикла, бо її так вчили, такі були норми суспільства, хотів вилізти з села, хотів вижити в армії — мусив звикати, так робили батьки і діди, я Вас правильно зрозумів?
Тобто якби за Ваших дідів-прадідів нас окупував Китай, то Ви б так само переживали через свою звичку до китайської мови?
Знаете, сейчас мне просто хочется, чтобы меня оставили в покое с какими бы то ни было мовами: китайской, португальской ,украинской или марсианской.
Вон хлеб дорожает чуть не каждый день, людям и так всё это уже осточертело, а тут ко всем объективным проблемам добавляют ещё искусственно создаваемые.
Не «патриоты» ли всё время кричат о том, что языковая проблема надумана?
И тем не менее под шумок принимают всё новые и новые «решения», ограничивающие «оккупационный язык».
Поймите, что оккупационным воспринимается как раз навязываемый, а не наш разговорный.
И людям совершенно не интересны какие-то там мудрые исторические выкладки.
Историю можно повернуть как угодно.
Мне вот, к примеру, представляется, что если бы «ккупант» Россия не охраняла наши нынешние западные границы от поляков, румын; южные от турков; затем потихоньку не отвоёвывала всё новые земли, то территория современной Украины наверняка была бы процентов на 40 меньше нынешних.
Не знаю, на сколько я прав, но вряд ли Вы станете спорить, что если бы не «позорный» пакт Риббентропа-Молотова, то никакой Галичины в составе Украины и близко не было бы.
Если бы приснопамятному Никите Сергеевичу вдруг с бухты-барахты не стукнуло бы в голову, то и Крым бы никогда и близко украинским не был.
И т.д.
Украина-это не то, что страны Балтии.
Границы этих стран безусловно не выиграли от временного в состав России.
Здесь другое дело.
И считаю, что русский язык заслуживает большего, чем «какой-то там» язык совершенно чужого сопредельного государства.
Языковая проблема есть.
Она будет существовать до тех пор, пока русский язык не получит хоть сколько-нибудь достойного статуса.
Его носители не вымрут и не «перевоспитаются».
И когда я слышу такие высказвания, как у Olghelga
http://forum.meta.ua/topic/t/33905.html
моя уверенность в том. что сопротивление необходимо, только крепнет
Щодо хліба, мене теж уже дещо дістали ці мовні питання. Хто хоче той і користується рос. мовою на здоров»я, хто хоче — українською. Єдина різниця — документообіг ведеться українською (офіційно, а неофіційно…).
Та я ж не піднімаю цю тему, помітьте, піднімаєте її Ви, кожного разу кажучи «Область применения нашего привычного и удобного постоянно, год от года всё сужают и сужают».
От мені, людині яка половину життя розмовляла російською як рідною і знає її не гірше за українську, якій чудово відома реальна мовна ситуація у країні, і хочеться зрозуміти, тільки «чисто конкретно» — які Ви бачите сучасні сфери застосування рос. мови (невеличкий списочок) + по кожному пункту — в чому виражається «отсутствие сколько-нибудь достойного статуса». Без істерик, без пропаганди, спокійно і по суті.
Цей списочок я почав з Вашого попереднього посту про рекламу. Прошу продовжити, якщо Вас так це питання хвилює.
Щодо коментів на різних форумах — я Вас перепрошую. Давайте ще влаштуємо конкурс найворожішого українського/російського комента 🙂
Хорошо, пункт номер два:
Почему худ. и мультфильмы теперь так уж совершенно необходимо обязательно дублировать на украинский?
Любому совершенно непредвзятому человеку совершенно очевидно, что людям и тут навязывают то, чего они не хотят.
Ну сделали бы хотя б разграничение по областям: в украиноязычных пусть все 100% будет, а в русскоязычных согласно % говорящих на том или ином языке.
Пусть в нашей области будут болгароязычные переводы или румыноязычные.
А в нынешней ситуации видно только неумеренное желание государства украинизировать всё и вся как можно скорее.
как можно скорее.
О! Діалог. Отже:
1) Реклама:
Нормативно-правовим актом, який на сьогодні регулює відносини щодо застосування та розвитку мови в Україні, є Закон № 8312-XI, ст. 35 якого визначено, що тексти офіційних оголошень, повідомлень, плакатів, афіш, реклами тощо виконуються українською мовою. Поряд з текстом, викладеним українською мовою, може бути вміщено його переклад іншою мовою.
Тобто тексти листівок, що рекламують газету, повинні виконуватись українською мовою. Поряд із текстом реклами може бути вміщено його переклад іншою мовою, у тому числі російською.
Тут щось не влаштовує?
2) Фільми і т.п.
Усі іноземні фільми перед розповсюдженням в Україні в обов’язковому порядку повинні бути дубльовані або озвучені чи субтитровані державною мовою.
Тобто іноземні фільми не підлягають розповсюдженню та демонструванню в Україні, якщо вони не дубльовані або не озвучені чи не субтитровані державною мовою.
Тут щось не влаштовує?
————-
Помітьте, ми не говоримо про якісь раптові зміни та звуження ці закони існують уже хто-зна скільки.
//в украиноязычных пусть все 100% будет, а в русскоязычных согласно % говорящих на //том или ином языке
Що значить «русскоязычный»? Хто я з Вашої точки зору? «украиноязычный»? А Мікстер?
Якщо Ви маєте на увазі етнічних росіян — то для них і так виконується Ваша умова:
1. Телерадіоорганізації ведуть мовлення державною мовою.
2. Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою
національних меншин, що компактно проживають на даній території.
3. Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої
програми (передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми
(передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною
мовою.
4. Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу,
коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше
75 відсотків загального обсягу добового мовлення.
Є ЗМІ, школи, телеканали і т.п. доступні не тільки для росіян, а і для всіх бажаючих.
Іншою є проблема що у цих «русскоязычных» областях живе не так уже й багато етнічних росіян — там у більшості живуть зросійщені різними владами «хохли», тобто українці що втратили свої зв»язки з мовою і культурою предків, які часто соромляться свого походженя (з відомих причин) — таким у більшость сугубо фіолетовими є мовні питання, їх це турбує лише коли щось порушує звичний спосіб життя.
Опять эти проценты…:(
А почему именно 75%, а не сразу уже 775%? 😉
Не знаю, кто такие «хохлы»…
Но уверен, что государство должно отвечать настроениям и желаниям конкретных людей (пусть даже чикмеков 😉 ), а не подгонять жизнь под какие-то схемки.
Не важно, кто там «этнический», кто космический…
Я вижу только то. что такие законы людям не нравятся, они только ухудшают их, и без того не самую радостную, жизнь.
Так что остаюсь при своём мнении по этому вопросу.
75% тому що це загальноприйняті правила — загальнонаціональне дається державною мовою (найчисельнішої національності), регіональні — державною мовою + за бажанням мовою національних меншин. Логічно як на мене. В українців росії немає і цього. Але це їхні проблеми та проблеми нашої державної підтримки. Росію тут ніхто не звинувачує. Хоча у деяких випадках і є за що.
Добре, давайте людина молодша за Вас удвічі спробує вголос сказати те, про що Ви думаєте.
«Хохол» та «кацап» — історичні прізвиська українців та росіян зараз мають дещо інше значення яке залежить від того хто їх промовляє.
«Хохлами» для тих хто називає себе українцями завжди були і є співвітчизники, що не тільки втратили чи приховують свої родові зв»язки (це така справа, життя штука жорстока), а й свідомо брали/беруть участь у процесі створення комплексу меншовартості української нації у її сучаних, майбутніх та ще ненароджених представників. Це робиться з метою полегшення інтеграції такої особи в домінуючу мовну/ культурну/ політичну/ економічну/ суспільну модель. Чимало людей робить це малоусвідомлено, лише частково (даючи частковий вихід відчуттю самоідентифікації вдома, з друзями чи випивши чи у дозволеній формі) спрацьовує певний рефлекс самозахисту себе та своїх дітей, це властиво природі людини, так люди продовжують ланцюг життя; того же хто робить це свідомо з метою отримання суттєвих преференцій українці називають «воинстующий хохол».
Це почалося не вчора і не позавчора, всіма владами це заохочувалося не тому що вони були абстрактно погані, а тому що імперська модель розвитку передбачала формування єдиної загальної імперської ідей — на противагу ідеям національним. Про таких (дуже гостро правда) алегорично казав ще Шевченко «підніжки царські, грязь Москви», «за шмат гнилої ковбаси і мати рідну продаси».
Держава і відповідає інтересам конкретних людей (навіть така популістська як наша) даючи їм можливості для самореалізації. Просто такі люди, чуваші чи хто там вони ще 🙂 не цікавляться законодавством, не вміють захищати свої інтереси, ведуться на пропаганду і валять все з хворої голови місцевої влади на зрідка осяювану спалахами глузду голову держави.
У вашому місті вивіски не дублюються рос. мовою? Немає російських каналів? Газет не випускають? І все місто населено росіянами яким українська мова чужа і яким милі традиції дідівської рязаньщини-суздальщини?
Тоді чому ніхто не вимагає виконання закону щодо рекламних вивісок? Чому ніхто не запитає у місцевої влади з якої радості немає жодного російськомовного каналу? Чому немає газет та журналів? Де російські школи? 🙂
Чи можливо у вас там не всі росіяни? Можливо діди більшості не з ярославльщини? Можливо українські степи, щедрівки та пісні більшості з цих російськомовних рідніші? Якийсь прямо парадокс.
От відкривали у вас пам»ятник засновникам міста з Катериною ІІ і що? Держава заборонила? Приїхали невдоволені, покипішували й поїхали.
А от у моєму місті вже 15 років пам»ятник Петлюрі не можуть відкрити (це вже пряма підказка ;-)), я ж не дорікаю Вам у цьому? Чи Ви чули щоб Росію у цьому звинувачували чи східняків чи «адесских маскалей»? Це наші місцеві справи і в рамках чинного законодавства ми з ними розберемося.
Залишайтеся при своїх, я ж розумію, що я не такий крутий психолог щоб доволі інерційну людину вашого життєвого досвіду у чомусь за пару постів переконати 🙂 Просто дивно ж буває — кажуть про страшні утиски, а як почнеш попунктно уточнювати та розбиратися то щось воно теє… виходить невідомо що за утиски і кого ж саме устискають 🙂
Щодо конкретних людей… знаєте, щоб нікого не ображати і бути стислим у висвітленні складної суті проблеми скажу словами народної мудрості:
-Чому українці такі бідні?
-Бо дурні!
-А чому такі дурні?
-Бо бідні!
🙂
Ну от, знову закоментився, а треба бігти.
Будем отвечать. 🙂
В моём городе вывески не дублируются по-русски.
Вообще такие вещи чрезвычайно болезненно воспринимаются.
Конечно, здравый смысл, удобство часто берёт верх, но далеко не всегда.
В городе, конечно, не столь сильны русские настроения, как, скажем, в Севастополе.
Что касется того, что «никто не требует»…
В стране, где большинство населения проживает весьма бедно, в которой люди очень часто весьма зависимы и уязвимы, мало кто отважится «встать в полный рост».
Хотя это вполне вероятно в случае, если власть серьёзно зашатается.
Не сомневаюсь, что вполне возможно в будущем.
Только тогда не говорите о каких-то там «происках Москвы» и т.п.
Москва при таком развитии ситуации, вероятно, внесёт свою лепту, однако, то что не горит, поджечь невозможно.
В Одессе все телеканады русскоязычные, хотя и ведут вещание не только на русском, но и иногда на молдавском, гагаузском, болгарском, украинском.
Из нерусских, конечно, чаще всего на украинском.
То, что госудаство не запретило открыть памятник Основателям города- прекрасно.
Это говорит о том, что в настоящий момент нельзя сказать, что наша страна совсем уж недемократична.
Это радует.
Что касается Петлюры, то я не слышал, чтобы хоть один человек из Одессы приехал мешать его открытию.
Так что одесситы тут ни при чём. 🙂
Сами разбирайтесь, если Петлюра так замечателен, что достоин памятника.
А кому такой памятник не нравится, вполне может ходить по другой улице в знак протеста.
Думаю, что сейчас эмоции часто вспыхивают потому, что государство молодое, не определилась ещё основная линия, которую поддержит решающее большинство.
Поэтому постоянно и возникают трения.
Не скажу, что прав я.
Или Вы.
Истина где-то между этими позициями.
Наверно.
Люди меняются.
Вот вчера Гриценко в передаче Шустера прекрасно говорил.
Мне впервые очень понравилось то, что он говорил, я со всем был абсолютно согласен, представляете?
Впервые перестал воспринимать его, как врага.
И Табачник потом правильно сказал, что надо изживать восприятие людей в чёрно-белых красках: свой-чужой.
Думаю, что в Ваших словах есть немало логики и здравого смысла.
Однако в отношении языковой проблемы я не соглашусь с Вами.
И буду утверждать, что эта проблема придумана теми, кто создал искусственные преимущества украинскому языку вопреки желаниям и удобству слишком большого количества людей.
Ещё можно согласиться с тем, что этот язык есть и должен быть как-бы основным в спорных моментах.
Это если не поймут друг друга армяноязычный и грузиноязычный.
И не более того.
А в многочисленных «местах компактного проживания» должны наравне с украинским свободно использоваться более актуальные для этих мест языки.
И государство должно заботиться об этом не меньше, чем о титульном.
Чтобы у людей не возникало постоянного чувства, что их всё время куда-то ведут, что кто-то лучше них знает, какой язык им нужнее и приятнее.
Только тогда у нас начнёт налаживаться ситуация в этом «надуманном» вопросе.
Мені здається проблема не в тому що не «встают на полный рост», а в тому що
1) або у вас немає адекватних! політичних сил на місцях які б цим займалися і за яких би голосували, скажімо — «полная реализация языковых прав согласно украинскому законодательству россиян + тех кто привык к русскому».
2) або для переважної більшості Ваші проблеми далекі. Деякий дискомфорт пов»язаний з уставленою звичкою послуговуватися російською вони відчувають раз на місяць коли доводиться заповнювати якісь папірці українською 🙂
Щодо Петлюри я й кажу — то наші місцеві справи. Тут не у незгодних проблеми, а у місцевій комунальній владі. Раніше вони займалися зовсім іншими справами і тяганиня продовжувалася, тепер тягнуть з місцем і т.п., але з хворої голови місцевої влади ніхто не валить. Щодо Петлюри то він на пам»ятник у місті де народився заслуговує принаймні більше ніж Ленін (ну! :-)).
Проблема не в молодості держави, а у відсутності державницького курсу, що пояснюється суто економічними інтересами людей які за цей час були при владі. Наявність багатовекторності, непослідовності, небажання врешті-решт на рівні суспільства розібратися з історичним минулим, спекулювання на історичній та мовні темах політиками + уставлена звичка людей не думати самостійно нічого хорошого для цього курсу безумовно не приносить. Якби цей курс був, якби кожен громадянин зрозумів (йому донесли) що мова, історія та культура завжди роблять людину багатшою і ніколи біднішою, якби кожен не зациклювався на звичках, а подумав би про реальні цінності — ситуація була б дещо іншою, і спекулювання на таких темах було б неможливим. Але як я і казав приказкою вище — це замкнений ланцюг. Можливо хоча б на дітях він розірветься.
Чомусь Табачник про це заговорив коли опинився внизу. Це легко. Легко і про права опозиції говорити будучи у ній. Ну, можливо з таким балансом і встановляться кращі правила гри.
Я абсолютно погоджуюся що повинні «свободно использоваться более актуальные для этих мест языки». Додам що вони і використовуються за бажанням людей, що проживають на цих територіях. Навести приклади коли це використання (за межами документообігу) обмежується державою я думаю Вам було б складно.
Справа в тому що наш народ завжди вели. І Вас вели і Ваших батьків і їхніх батьків. Тепер за інерцією Ви ведете свій ареал. А Ви ж, як і більшість з тих хто живе в Україні, маєте й українські корені, але чомусь вважаєте їх меншовартими, народившись у будучи вихованим у системі що відкидала національні цінності Ви не цінуєте багату українську спадщину Вашого роду, не бачите себе часткою великої української спадщини, не відчуваєте мови українських предків. Якщо це питання коренів і реальної самоідентифікації ще не постало перед Вами, то пізніше постане перед дітьми, постане обов»язково, якщо вони виховуються в дусі самостійного мислення та широти поглядів.
П.С. Вам вдалося викачати музику лінки на яку я викладав? 🙂
Понимаю.
Не знаю, кто прав.
Время и жизнь покажут.
Музыку не скачивал, дети всё время что-то качают, какие-то фильмы, музыку, видео.
До меня очередь не доходит.
Я только страницы листаю. 🙁
Так, подивимося.
Ех, шкода, цікава музичка, сучасна, думаю і Ваші б діти з задоволенням би послухали — рівень хороший + щиро. І до тем про які ми на той час говорили підходять.
Рекомендую, відбийте у малечі 18 мб. трафіка врешті-решт 🙂