Юле потрібен Літвін
Кандидат на пост премьер-министра Юлия Тимошенко обещает учесть в программе деятельности своего правительства все положения предвыборной программы Блока Литвина в случае назначения ее премьер-министром. Тимошенко также заявила, что коалиция готова проголосовать в пакете должности вице-спикеров парламента.
«Я сегодня могу твердо сказать, каждый пункт этой программы будет включен в правительственную программу, 100%», сказала она.
Тимошенко выразила уверенность, что во время своей встречи как кандидата на должность премьера с представителями фракции Блока Литвина она сможет доказать членам этой политической силы, что ее правительство выполнит требование их программы.
«Мы не только готовы внести 100% его программы в программу правительства, но и готовы воплотить их в жизнь», сказала она.
Тимошенко также допускает, что во вторник, 11 декабря, коалиция сможет сформировать состав Кабинета министров.
«Мы обсуждаем с нашими партнерами по демократической коалиции возможность во вторник назначить все правительство без исключения, всех министров», сказала она.
По ее прогнозам Кабмин может быть сформирован в этот день в случае достижения компромисса по кандидатурам министров между субъектами коалиции.
«Если мы сможем достичь компромиссов по кандидатурам на должности министров, то во вторник есть шанс, чтобы было сформировано все правительство», сказала она.
В то же время Тимошенко заявила о том, что коалиция согласилась проголосовать кандидатуру первого вице-спикера и вице-спикера в пакете.
«Мы согласились на предложение оппозиционных фракций голосовать в пакете обоих вице-спикеров», сказала она.
Также по ее словам, оппозиционные фракции будут иметь право выбирать парламентские комитеты по своей квоте первыми.
Напомним, лидер Коммунистической партии Петр Симоненко, прогнозирует, что в случае избрания лидера фракции БЮТ Юлии Тимошенко премьер-министром ее правительство просуществует 5 месяцев.
Лидер БЮТ Юлия Тимошенко намерена до 11 декабря провести консультации со всеми фракциями парламента как кандидат на должность премьер-министра Украины.
Напомним, фракция Партии регионов выступает за объявление перерыва в работе Верховной Рады до вторника 11 декабря.
Хо-хо! Посмотрим теперь, что Литвин запоет…
Он же обещал выполнить свою программу — обещал. Теперь ему сказали, что выполнят, значит если он не проголосует за Юлю — откажется от своих слов и предаст избирателей.
Так что Литвин теперь в крайне стремной ситуации 🙂 Юля — интриганка…
То Литвин скользкий пацан, его так просто не возьмёшь 🙂
Кстати, получается, что Країні Літвін НЕ потрібен? Достаточно Юли? Нехорошо… 🙂
Це мабуть найбільша падлюка в українській політиці == найживучіший політик з перспективою.
Щодо слизькості я думаю йому немає рівних 🙂 А щодо ролі в парламенті то Михайло Сирота з його блоку сказав вчора, що Блок Литвина в опозиції не буде. Я думаю домовляться.
А от скільки місяців проіснує уряд Тимошенко… мда. Це цікаво.
Одно действительно радует: происходит реальная борьба, никакая не имитация.
Всестороннее испытание на прочность.
Це як мильна опера — хоч якось відробляють наші гроші — розважають, піняться, навіть б»ються іноді 🙂
Лебедь, рак и щука.
Только хотелось бы, чтобы продолжение было не как в басне.
Та сподіваємося, будемо дивитися. А взагалі наприкінці робочого тижня іноді цікаво «Свободу» подивитися. Це не те щоб дуже інформаційно, але хоча б в обличчя можна подивитися.
Что-то мне не очень верится им.
Хотя, конечно, кто-то более несимпатичен, а кто-то чуть менее.
А їм і не потрібно вірити, подумати хто яку роль грає.
Да ну их!
Своих проблем достаточно, чтобы думать ещё о чужих.
Они думают о наших проблемах?
Вот неплохая иллюстрация
http://obkom.net.ua/news/2007-12-06/1220.shtml?rss
Мені сподобалося 🙂 Взагалі цікаво, що коли в розборках з гравцями рівнем повище доходить справа до серйозних дій (судовий позов, консультація з юристом, тощо), то як правило цим і закінчується, немає толку з такими дрібними сошками таку бучу піднімати 🙂
Мне тоже. 🙂
Хотелось бы, чтобы такие исключения поскорее превратились в правило.
А как Вам вот это?
http://www.korrespondent.net/main/219946/
Он шо: совсем уже адиёт? 🙁
Та мабуть, а місяці і дні тижня перейменовані на честь Сапармурата Ніязова пам»ятаєте? 🙂
Ну Путін хоч більш-менш діє грамотно, а ці чудіки щось зовім того 🙂
Цікава стаття, цікаво що коли ми з вами дискутували з цього притання я про існування такої статті не знав, як виявляється я трохи розбираюся у міжнародному праві 🙂
http://www.usdp.kiev.ua/article.php?articleID=1260
Да, с Голодомора начинают ограничивать нашу свободу понемногу.
А ведь именно свобода считается главным достижением последних лет.
И что после всего этого остаётся положительного? 🙁
Я не вважаю сам факт відповідальності за !публічне! заперечення трагедій що забрали мільйони життів обмеженням свободи, але вважаю що ця тема ще занадто мало висвітлена у суспільстві.
Я не считаю, что война против Гитлера была великой и отечественной… Просто столкнулись амбиции двух сумасшедших…
щось не зрозумів, а як це пов»язано з темою?
А связано это вот как: каждый волен думать так, как он считает нужным.
Я не считаю Голодомор геноцидом, не считаю!
И не буду его считать таковым даже если кучка мракобесов примут такой «закон»!
Но пускай они после этого не смеют называть себя демократами!
Не надо пачкать хорошее слово.
З цим ніхто не сперечається.
Не вважайте, це Ваша справа.
Щодо закону… я теж вважаю що його не варто приймати, принаймні зараз, оскільки там йдеться здається саме про заперечення терміну «геноцид», але незважаючи на те, що є авторитетні оцінки міжнародного рівня, але ще немає визнання ООН трагедії саме геноцидом.
Я сейчас не особо доверяю авторитету «оцінкок міжнародного рівня».
Этот «міжнародний рівень» -это два-три десятка стран, которые на данный момент проводят однотипную политику и имеют схожие взгляды.
К тому же у меня есть сомнения в их беспристрастности (хотя бы по причине различного их отношения к проблеме Косово и другим сходным проблемам).
Мне представляется, что они сейчас идут в фарватере политики той страны, которая тратит на якобы «оборону» больше всех остальных стран мира, вместе взятых.
Ну не сказав би про «два-три десятка стран, которые на данный момент проводят однотипную политику и имеют схожие взгляды», до Рада Безпеки ООН яка спрощено кажучи і приймає подібні рішення входять Росія, Великобританія, Китай, Франція та США.
Як показав досвід ця міжнародна організація в принципі здатна приймати об»єктивні рішення по таких трагедіях, але вона робить це не на порожньому місця і для подій ледь не столітньої давності необхідна суттєва робота, вона потроху робиться, але у нас як завжди хочуть нахрапом.
США банально намагаються пихатися з Росією з одного боку, а з іншого банально лижуте їй гузно, західна Європа займається лише ІІ. І США і Європі пофігу на наші потреби та проблеми (згадайте газові проблеми і Тузлу) коли йдеться про можливі конфлікти з Росією. Так що трагедія про яку ми згадали це швидше наші інтереси.
Застереження вище згаданому питанню (визначення як геноцид) висловили США, Росія, Об»єднане королівство.
С тем, что кто-там что-то «лижет» России, не соглашусь.
А вот насчёт «нахрапа» -верно заметили.
Думаю, что и впрямь «необхідна суттєва робота», но мне кажется, что все точки УЖЕ расставлены, всем всё понятно.
Тогда «нахрапом» строили светлое будущее, индустриализацию за счёт тотального ограбления села.
Особенно за счёт тех, где было, что взять.
И брали.
Всё брали.
Да так, что ничего не оставалось бедным производителям.
Трагедия?
Катастрофа?
Да, конечно!
Но об этом все знали и так.
И о том, что она не носила национального характера: грабили там, где было, а не по мотивам межнациональной розни -её не было в СССР.
А скорбим о невинно погибших мы все совершенно искренне.
Только пусть никто не ломится в открытую дверь, нагнетая вопрос Голодомора в своих политических целях.
Это, мягко говоря, некрасиво, всуе постоянно ворошить этот исторический факт.
Ведь даже имя Господа Библия не советует произносить всуе.
Ну добре, не погоджуйтеся 🙂
От Німеччина скажімо. Якщо говорити загальними фразами, то у Німеччині не люблять і ставляться з деяким презирством до Польщі, не люблять Україну і т.д. а от від Росії просто тащаться 🙂 Ведмеді, «дикі російські глибинки», військові що кажуть «вы наши потенциальные враги и мы будем с вами воевать», поїздки поїздом через весь Сибір, єкзотика і т.п. викликає захват, а все що потрібно від нас — «не заважати» європі отримувати газ.
Серйозні (не == українські 🙂 дослідники зараз з деякими відхиленнями якщо дещо спрощено вважають десь так:
1) В СССР ніколи не було централізованого керівництва (Кремль) яке б представляло інтереси націй що входили до складу СССР. Керівництво завжди було інтернаціональним.
2) Національним завданням у СССР було формування однієї нації — радянської нації (так як ці поняття дещо плутають то кажуть — народ).
3)За основу було взято російську тому що вона була найбільшою з тих що входили до СССР (була б Українська Імперія — взяли б українську). Але всім націям що входили до складу було надано суто декоративних функцій. Жодна з них реально нічого не вирішувала.
4)Будь-які серйозні бажання вийти за межі цієї гри — жорстоко придушувалися, нації просто частково знищувалися.
5)В УРСР у період 1920-1930-тих відбулася спроба повернення назад на шляху до радянської нації. У радянській Україні нація повернула на рівень культурного та соціально-економічного «відродження». У політичній сфері трансформувався в «націонал-комунізм»(пр. Скрипник, Хвыльовий), в соціально-економічній — повернення до найприйнятніших для українських селян форм землеволодіння та господарювання.
6)У кремлівській верхівці вищеназвані явища були сприйняті як !надзвичайно! загрозливі і було вжито відповідних заходів (я не беру до уваги знищення національної інтелігенції). Звичайно наївно очікувати на віднайдення 1 документу з назвою «постановление о проведении геноцида украинской нации», але можна звернути увагу на доступні документи, цитую:
—————-
«Дела на Украине из рук вон плохи. […] Плохо по линии ГПУ. Реденсу не по плечу руководить борьбой с контрреволюцией в такой большой и своебразной республике, как Украина […] Мы можем потерять Украину».
Сталін — Кагановичу (1932)
—————
«Письмо об Украине, должно быть, уже получили. Просьба пока что держать в секрете детали плана, изложенного в письме.»
Сталін — Кагановичу (1932)
—————
«То, что голодание не научило еще очень многих колгохозников уму-разуму, показывает неудовлетворительная подготовка к севу как раз в наиболее неблагополучных районах»
С. Косіор (1933)
——————
«Листопадовий пленум ЦК КП(б)У в своїй резолюції […] записав: […] на Україні, в даний момент, головну небезпеку становить місцевий український націоналізм».
«Ухил Скрипника почав оформлятися як ухил, як ціла система націонал-опортунистичних поглядів в період боротьби за ліквідацію куркульства як класу».
«І коли сказали: бий його націоналіста, контрреволюціонера, бий цю наволоч, бий міцніше, не бійся, – ці активісти, партійці, комсомольці взялися за справу по-більшовицькому – і колгоспи пішли вгору».
«Останній рік [1933] був роком розгрому націоналістичної контрреволюції».
П. Постишев (1934)
———————————
«Дорогой т. Сталин, Вы спрашивали, какое опер[ативное] задание мы дали переселенческому комитету на 1933 г. Мы дали ему задание […] организовать переселение к началу 1934 г. […] на Украину (степь 15-20 т[исяч] семейств).»
Каганович — Сталіну (1933)
————————————
Я думаю нам варто влані проблеми, в тому числі й історичні розглядати самостійно і те що відбулося у Казахстані (близько 1 млн. загиблих, 600 тис. тих що відкочували назавжди (їм не заборонялося)) — це їхні проблеми, якщо вони йдуть до визнання того що це був ниций і підлий злочин проти їхньої нації, їхнього народу — чудово; якщо Росія йде до визнання голоду проти росіян цілеспрямованим злочином радянської влади — чудово; Приймемо разом з ними спільне рішення по цьому — чудово. Але замовчування, посилання на неврожаї для виправдання тодішнього режиму — це не є прийнятним
Щодо розкидування трагедією в Україні… зараз мене більше турбує те, що ніхто толком про неї не знає, в основному все залишається на рівні тиражування радянських міфів про неурожай, або створенні нових (одвічні вороги етнічні росіяни знищували етнічних українців).
Українська держава нині поза обома цими рівно безглуздими течіями, але і її політика далека від ідеальної, є плюси (робота по дослідженню, донесенню інфи до людей), є мінуси — все хочуть зробити тут і зараз, розкидання кримінальною відповідальністю за недостатньо висвітлену проблему.
ото вже запостив так запостив 🙂
Словом, у каждого своя точка зрения.
Я ещё в советские времена (в конце 70-начале 80 годов) слышал разговоры знакомых стариков (знакомых моих деда-бабушки) о голодовках (так тогда называли это всё).
И моё мнение совсем не изменилось, для меня никаких открытий не было в этих вопросах.
И о фактах людоедства слышал, когда мне было лет 10 ещё.
Я бы не стал так уж педалировать этот вопрос, мне лично он набивает оскомину уже.
Да все знакомые, с кем об этом говорил, придерживаются той же точки зрения.
Ну день памяти жертв Голодомора (или «голодовки» -не суть в названиях) должен быть, но постоянно только об этом и твердить -это уже чересчур!
Но это всё -болезнь роста, она сама пройдёт, перейдя в зрелое отношение к этому вопросу.
Только если не будет насилия (в том числе и уголовных или административных преследований за инакомыслие).
Сила -в убеждении, а не в насилии.
В цілому згодний з Вами, але думаю справа не тільки у незрілості, а і у політизуванні цього моменту, причому перенесення цього питання у політичну площину ініціює не Україна, яка просто відстоює своє право на міжнародне визнання цього злочину, а деякі інші гравці, одні з яких не хочуть визнавати злочини сталінської влади, інші — хочуть звинування ці перенести у сьогодення, якби не було останніх двух, я думаю гостро це питання б не стояло.
Думаю, что надо поостыть и для начала основательно разобраться с этим вопросом внутри страны.
А потом, если международное признание действительно так важно и заслуженно, то оно само придёт!
Легко и просто.
А когда продавливают -это не признание, а фарс.
Не надо спекулировать на крови.
Добре, погоджуюся.
А с этим?
http://www.rambler.ru/news/politics/ukraine/11832301.html
Подозреваю, что вот это Вам почему-то не понравится.
Если я окажусь прав, то скажите, где в статье что-то «нет ТаК»?
Или есть в ней какая-то неправда?
Так, не сподобалося.
Звичайно скажу — прошу, дивіться нижче.
Не так — відсутність у статті того що нижче:
——————————————-
1)
За честь «москалів», «жидів», ялинок і берез заступилися українські євреї.
«Ми вже збираємо і аналізуємо дані, і найближчим часом будуть направлені листи-звернення в Генеральну прокуратуру, а також до керівництва держави», – заявив президент Всеукраїнського єврейського конгресу Вадим Рабінович.
Можу сказати лише — молодці. Я — за.
2)
Степан Брацюнь, голова політради КУН у дуже різких і недвозначних виразах висловив своє обурення й здивування. Він відзначив, що політичне й цивільне кредо його як громадянина України й одного з керівників КУН наступне: «Ми стоїмо на позиції толерантності й взаємоповаги між представниками всіх національностей, що населяють Україну, у поняття народ України ми включаємо всіх громадян України, незалежно від їхньої етнічної приналежності.
Ми категорично проти фашистських, ксенофобских й антисемітських проявів у будь-якій їхній формі і вважаємо їх глибоко далекими й ворожими як для України, так і для нашої організації. КУН у свій час провів велику роботу з виключення з наших рядів особистостей, здатних на такі вчинки й тих що зганьбили нас».
Це відповідь проводу КУНу. Тут мова йдеться про випадок у Запоріжжі. Там голова обласної організації КУН Василь Тимчина сказав наступне: «Прийшов наш час, і Дніпро стане червоним від крові жидів і москалів».
Офіційна позиція КУН.
3)
Заступник голови «Конгресу українських націоналістів» Володимир Борійчук вже заявив, що партія проведе розслідування інциденту.
«Ми уточнимо, чи говорив це Василь Тимчина. Він міг висловити свою точку зору, як приватна особа, але не від імені нашої організації. Якщо є офіційно задокументований факт, ми проситимемо етичну комісію КУН зробити відповідну оцінку і прийматимемо жорсткі заходи», – пообіцяв він.
Нагадаємо, що аналогічний скандал в Україні вже мав місце в 2004 році. Тоді депутат Олег Тягнібок, член фракції Віктора Ющенка, публічно призвав до боротьби з «жідвой і москалями».
Після цього скандалу Ющенку довелося виключити Тягнібока з складу фракції. http://www.nr2.ru/152509.html
————————
Чекаємо результатів заходів КУН. До вищепроцитованого варто додати що за такі висловлювання з КУН скажімо виключають, а от за фінансові справи — ні (Івченко — голова конгресу КУН 🙂
http://www.pravda.com.ua/news/2006/4/13/40903.htm
🙂 коротше не все так просто як хочуть показати автори статті 🙂
Без згадування вище сказаного, стаття на рамблері — просто чергова промивка мозку, яка навіть не намагається дати читачам можливість ПОДУМАТИ, а просто довбає їм мозок фразами:
—-!Сторонники Ющенко!: «Днепр станет красным от крови москалей».
До чого тут прихильники Ющенка? Виходить що якогось донетчанина, який стояв на Майдані під біло-блакитними прапорами і який потім здер шапку з когось треба називати «Сторонником Януковича»?
«своим героическим галицийским предкам», «формирования, которые подчинялись командованию нацистской Германии и использовались им во время Второй Мировой войны против Советского Союза», «либералы-западники в союзе с украинскими националистами. Ощущение победы развязывает некоторым из них языки», «Во всей красе: патриотизм по-украински», «Гвоздем программы оказался глава Конгресса украинских националистов» я навіть не буду коментувати — задача цієї публікації я думаю Вам і так зрозуміла.
Я НЕ побачив у статті прагнення до конструктиву та всебічного інформування читачів, а Ви?
http://www.pravda.com.ua/archive/2004/july/21/news/15.shtml
А назад не вернул, случайно?
Нет, 3 года назад -это мало.
Давайте пролистаем подшивку за период Владимира Великого.
То, что исключил, ещё не говорит о том, что они не единомышленники.
Оскандалился тот «свободовец» вконец, вот и выбросили, чтобы не компрометировал.
Он же неугомонный (как тот же Жириновский в соседней стране. Правда тот уже гораздо спокойнее и ручнее стал).
Так что над кадрами ещё работать и работать!
Жирику нужна спокойная пенсия. Если орать на Путина — будешь там же, где Ходорковский 🙂
Я не заперечую що над кадрами слід постійно працювати і придурків фільтрувати, це є нормальною практикою у всіх державах.
Я заперечую той спосіб у який ота вищезгадана стаття поширює інформацію (дезинформацію) у нашому суспільстві.
Жириновский — «цепной пес путинизма» 🙂
А где в той статье дезинформация?
Я так и не понял.
Мало написано, что ли?
Или много?
Так, мало — фактів + так, багато — пропаганди 🙂
Фільтрування наявної інформації з використанням фраз та слів які можна трактувати лише як упереджені та спрямовані з метою створення у читача фіктивного та спрощеного уявлення ситуації. А задача преси — інформування.
Ви згодні?
Конечно.
Только это касается всего освещаемого материала, без разделения по целесообразности.
Я ж про що. Ну Ви мені просто кинули лінк на статтю — і я Вам показав чому вона аж пахне.