Партии киевского региона

Недавній скандал, пов`язаний з відмовою Центральної Виборчої Комісії реєструвати списки БЮТ, привернув мою увагу до цих самих списків. Що ж вони повинні містити в собі таке, що приховували від широкої громадськості прихильники Юлії Володимирівни? Начебто говорили, ніби кандидати-бютовці не дуже охоче демонструють свої домашні адреси. Сьогодні слава Богу, все стало на свої місця, БЮТ вдало зареєстрований як виборчий суб`єкт, а у нас з`явилася можливість подивитися, де живуть майбутні народні обранці.

Проте відвідини сайту ЦВК мало що скажуть простому виборцеві. У списках не вказані ні вулиці, ні номери будинків, схоже, майбутнім депутатам неждані гості не потрібні. Проте уважному оку завжди є щоза що зачепитися навіть серед таких мізерних даних і зробити відповідні висновки.

Головне, що впадає в очі, це те, що переважна більшість кандидатів в нардепи – жителі столиці. У першій сотні того ж БЮТ тільки 36 чоловік не числяться киянами. У «червоній» сотні таких – 71. При тому чим далі від першого номера, тим більше провінціалів. Гірше всього некиянам живеться в НСНУ: тут вони починаються тільки з Василя Куйбіди (N26), котрий проживає в Львові. Всього в першій сотні блоку 25 некиян. І навіть Мустафа Джамільов (N27), який тимчасово не працює, тепер не кримський, а київський татарин. Що стосується соціалістів, то у них в списках близько 70 нежителів столиці, які йдуть в основному після сорокового номера. Так, і не смійте обзивати регіоналів словом «донецькі»: з першої сотні Партії Регіонів 53 — тепер кияни! У Донецьку залишився тільки Рінат Ахметов (N7), а ось Раїса Богатирьова, і Нестір Шуфрич тепер кияни.

Варто відзначити, що, звичайно ж, йдеться тільки про формальну прописку, хоча в документах ЦВК написано: «проживає». Де-факто в Києві мешкає куди більше політиків-кандидатів в депутати. Адже якщо, наприклад, Владимир Бойко (N 3, СПУ), керівник меткомбінату ім. Ілліча, повинен бути постійно на місці, в Маріуполі, де він і числиться, то як же бути Інні Богословській? Її прізвище займає четвертий рядок у списку ПРУ, формально політик проживає в Харкові. І це заступник міністра юстиції, тобто робота її знаходиться в Києві. Транспортному міністрові Миколі Рудьковському (N 15, СПУ) куди простіше: згідно з поданими в ЦВК паперами, він проживає в Чернігові. А що, зробив всі свої міністерські справи, заскочив увечері в маршрутку на «Чернігівській» і через півтори години вдома. Так багато його земляків роблять, але як щодня за декілька сотень кілометрів до домашнього вогнища добирається Богословська, — розуму не прикладу. Така ж біда з Андрієм Клюєвим, віце-прем`єром, який офіційно проживає в Донецьку. Я вже мовчу про Юлії Тимошенко , яка зберігає, на папері, вірність рідному Дніпропетровську .

А якщо правда, то така концентрація в Києві, напевно, не дуже добре явище. Криміналу тут, звичайно, немає: згідно із законом, громадяни України мають право вільно пересуватися по всій країні і працювати незалежно від прописки і реєстрації. Але виходить, що провінція виявляється кинутою як морально, так і фізично. Звичайно, більшість цих людей – вихідці з тієї ж самої провінції, але якось дуже вже швидко вони стали киянами. І в провінцію вони навідуються, проте трапляється таке в основному напередодні виборів: десанти на місця у нас добре навчилися робити. Політики виїжджають в глибинку з сурмами і бубнами, стартуючи з центральних площ столиці. І кожного разу — як останній. А що, розгляньте уважно цих осіб: може, вони, правда, більше не з`являться, в усякому разі, найближчим часом.

При вивченні географії проживання основних претендентів на звання депутатів ВР, виразно проглядається ще одна деталь. Тут практично немає того, хто б проживав (хай і формально) на Західній Україні. Добре вже Партія Регіонів, де в першій сотні немає жодного «западенця», все зрозуміло. Перший житель Західної України в їх списку — Олександр Горошкевич — йде тільки 128-м. Всього серед 450 регіоналів — тільки 21 житель західного регіону.

У БЮТ справи не набагато кращі. Так, наприклад, перший найзахідніший житель серед БЮТ Дмитро Шлемко числиться аж 35-им в списку блоку. Про що там говорити, якщо навіть рафінований львів`янин Андрій Шкіль (N 14) тепер теж самий що не є киянин. Які тут можуть бути висновки: перш, ніж чогось добитися в цій країні, стань спочатку киянином, хоч би формально. Я зрозумів це для себе за день до того, як виїхав з рідного Коростишева.

Антон Зікора